ukenru





Як і за скільки купити українські чорноземи. Перезавантаження земельних відносин – вільний обіг земель. Агро холдинги, малий та середній фермер – у кожного своя зона ризику. Землі громад-перспективи. Рейдерський гачок. 13-14 лютого «ЗЕМЕЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО 2020». Детальніше...


11-12 лютого | Київ - ЗЕМЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ в 2020р. ЗАПУСК ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ. Відміна мораторію. Ринок землі. Набуття, захист, припинення прав на землю. Купівля, продаж, оренда (суборенда). Реєстрація. Плата за землю. Детальніше...


ЗЕМЛЯ 2020! Мораторій. Ринок землі. Що зробити ВЖЕ! Ціна. Іноземці. Переважне право. Як не втратити земельний банк: агрохолдинги, фермери. (Суб)Оренда. Договори. Реєстрація. АГРОЗМІНИ. Масиви. Обмін. "Шахматки". Польові дороги. Паї. (Анти)Рейдерство. Суди! НГО. Плата! Детальніше...


Проект Земельної спілки України: "Десять кроків для подолання корупції у земельних відносинах"...

Нові правила отримання ліцензій на право виконання землевпорядних і землеоціночних робіт суперечать принципам ринкової економіки і можуть знищити землевпорядну галузь. Заява Земельної спілки України


Державним комітетом України із земельних ресурсів затверджено нові Ліцензійні умови провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт (наказ Держкомзему від 05.08.2009 р. № 423).
Асоціація «Земельна спілка України» в цілому вітає наміри Держкомзему вдосконалювати нормативні документи і навести порядок в землевпорядній галузі.
В той же час, ціла низка положень нових Ліцензійний умов та наказу, яким цей документ затверджено, викликають стурбованість і занепокоєння, оскільки вони не тільки звужують права приватних землевпорядних і землеоціночних підприємств і спрямовані на монополізацію галузі, але й, на наш погляд, суперечать Конституції та Законам України.
Зокрема, п. 3 наказу, який зобов’язує ліцензіатів до 01.01.2010 р. привести чинні ліцензії на проведення землевпорядних і землеоціночних робіт у відповідність до нових Ліцензійних умов, суперечить ст. 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність.
Нова редакція Ліцензійних умов містить положення, які мають невизначений правозастосовуючий характер і несуть додаткові корупційні ризики. Так, в абзаці 4 підпункту 1.7 передбачається додавання до заяви про видачу ліцензії засвідченої у встановленому порядку копії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок. При цьому у документі відсутні будь-які посилання на нормативно-правові акти, якими цей порядок встановлено. Такі ж недоліки мають положення абзацу 2 підпункту 3.1.1., абзацу 3 підпункту 3.3.1. і абзацу 4 підпункту 4.2.1. щодо геодезичного обладнання, технічного устаткування, програмного забезпечення які необхідні для здійснення виробничої діяльності, наявності інформаційного забезпечення процесу розробки звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, можливості оперативного внесення змін до них, тощо.
Підпунктом 1.21. Ліцензійних умов ліцензіатів зобов’язано інформувати Держкомзем про обсяги виконаних робіт за формою, яка наведена у додатку 6. Звертає на себе увагу, що зміст запропонованої форми значно ширший, ніж звіт про обсяги виконаних робіт, адже вона вимагає надання інформації і про замовників землевпорядних робіт, в тому числі й про засновників юридичних осіб – замовників землевпорядної документації.
Так само сумнівними виглядають абзац 6 підпункту 4.1.3., абзац 6 підпункту 4.2.3., які вимагають надання ліцензіатом певних даних в територіальні органи земельних ресурсів за місцем проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому не враховуються інтереси власника земельної ділянки, а інформація про нього, в тому числі і конфедиційна, буде передаватися без його згоди та з непрозорою метою.
Положення абзацу 2 підпункту 3.1.1., абзацу 2 підпункту 4.1.1., абзацу 2 підпункту 4.2.1 стосовно наявності на балансі ліцензіата чітко визначеного обладнання і програмного забезпечення є проявом втручання держави у шляхи здійснення господарської діяльності приватним суб’єктом господарювання. Крім того, таке нав’язування певних видів техніки, устаткування і програмного забезпечення сприймається, як лобіювання державним органом інтересів певних приватних компаній-виробників зазначеного обладнання і програмного забезпечення.
Нажаль, орган ліцензування не в достатній мірі провів аналіз специфіки робіт, які цей орган ліцензує. Наприклад, високоточний і дуже дорогий електронний тахеометр не є предметом щоденного застосування. До того ж, використання цього приладу більше стосується геодезичних, а не землевпорядних (проектних) робіт.
Невизначеними залишаються шляхи підтвердження фізичною особою – підприємцем належності йому комп’ютерної техніки і програмного забезпечення.
Ліцензійні умови зобов’язують ліцензіатів підвищувати кваліфікацію своїх співробітників, і, в цілому, така вимога є правильною. В той же час, підвищення кваліфікації землевпорядників і земле оцінювачів, згідно з Ліцензійними умовами, має відбуватись у навчальних закладах, які уклали договір про співробітництво з Держкомземом. Ця норма документу не ґрунтується на правових засадах і має явне корупційне забарвлення.
Абзац 8 підпункту 3.1.3., абзац 7 підпункту 4.1.3., абзац 7 підпункту 4.2.3. і абзац 7 підпункту 3.3.3. відкрито порушують принцип свободи договірних відносин та врегулювання суперечностей між сторонами в судовому порядку, а не шляхом позбавлення ліцензії. Такий імперативний підхід до договірних правовідносин, скоріш за все, спровокує свавілля з боку органу ліцензування та окремих посадовців, що в свою чергу створить ще один корупційний ризик.
Абзац 6 підпункту 3.1.2. передбачає, що відповідальний за дотримання вимог законодавства не може виконувати таку функцію в іншій юридичній особі. При цьому не взято до уваги, що в багатьох випадках обсяги робіт і кваліфікація фахівця дозволяють йому брати участь у діяльності декількох суб’єктів господарювання без зниження якості виношуваних робіт. До того ж, така вимога Ліцензійних умов однозначно порушує право громадянина на працю.
Підпункт 3.2. містить необґрунтовані додаткові кваліфікаційні вимоги щодо штатного розкладу приватного підприємства і є втручанням у господарську діяльність. Так, наявність у штаті ліцензіата фахівців з певною освітою не вбачається обов’язковою, оскільки, в разі отримання приватним підприємством замовлення на виконання певних специфічних робіт такі фахівці можуть бути залучені на договірних засадах.
Це тільки невеликий перелік положень документу, які суперечать або не узгоджуються з чинним законодавством, сприяють корупції, лобіюють інтереси певних комерційних компаній, створюють антиконкурентне середовище та, в решті решт, руйнують землевпорядну галузь і порушують права людини і громадянина.
Повний аналіз наказу Держкомзему від 05.08.2009 р. і Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт наведено у додатку.
Земля – головне багатство України, а земельні відносини – базове, системоутворююче явище. Від того, як вони розбудовані, як поводять себе їх регулятори та суб’єкти багато в чому залежить розвиток держави і суспільства. Непродумане, агресивне втручання в цей складний і глибоко інтегрований в усі сфери життя країни та суспільства механізм може призвести не тільки до хаосу в окремій галузі виробництва, але й до економічної та правової катастрофи в масштабах держави.
Фахівці «Земельної спілки України» й надалі вивчатимуть текст нових Ліцензійних умов з метою розроблення рекомендацій для приватних землевпорядників і земле оцінювачів. Ці рекомендації найближчим часом будуть опубліковані на веб-сайті Асоціації та розіслані членам «Земельної спілки України».
«Земельна спілка України» запрошує всі зацікавлені сторони до обговорення ситуації, що склалася в зв’язку з введенням в дію нових Ліцензійних умов, та спільного пошуку шляхів налагодження державно-приватного партнерства, яке має базуватися на ринкових засадах і буде спрямоване на порятунок землевпорядної галузі.
Аналіз тексту наказу Держкомзему від 05.08.2009 р. № 423 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт» і тексту Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт
Асоціація «Земельна спілка України» вважає, що наказ Держкомзему від 05.08.2009 р. № 423 і затверджені ним Ліцензійні умови провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт не в повній мірі відповідають чинному законодавству у сфері землеустрою та оцінки земель, звужує права та свободи громадян, не відповідає засадам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, а також невиправдано обмежує економічну конкуренцію.
Неприйнятність затверджених Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт (далі – ліцензійних умов) обумовлюється наступним:
1. Пунктом 1.15 ліцензійних умов передбачено, що «ліцензіат, згідно з Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації» має подавати до Держкомзему (територіальним органам Держкомзему в областях) документацію із землеустрою та звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок для проведення обов'язкової, вибіркової та добровільної форм державної експертизи». Зазначене положення не враховує існуючий адміністративно-територіальний устрій України і обмежує право суб’єктів господарювання у мм. Києві та Севастополі, а також АР Крим, подавати документацію на експертизу до відповідних територіальних органів земельних ресурсів.
2. Пунктом 1.17 ліцензійних умов передбачено, що «ліцензіат, що здійснює провадження господарської діяльності щодо виконання робіт із землеустрою, зобов'язаний представляти результати вказаних робіт в електронному вигляді до територіальних підрозділів Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» згідно з вимогами, затвердженими Держкомземом».
Зазначена вимога не відповідає статті 32 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, а також статті 20 Закону України «Про оцінку земель», згідно яких розробники документації із землеустрою, технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звітів про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, зобов'язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою. Адже постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1553 «Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою» не передбачена участь Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та його територіальних підрозділів у веденні Державного фонду документації із землеустрою, а також зборі, обробці, обліку матеріалів, отриманих в результаті здійснення землеустрою та оцінки земель.
Законодавство України не містить жодних вимог до суб’єктів господарювання, що виконують роботи із землеустрою, а також землеоціночні роботи, щодо необхідності представлення результатів виконаних робіт господарюючому суб’єкту – Державному підприємству «Центр державного земельного кадастру».
Натомість, згадане підприємство як орган реєстрації прав, відповідно до статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952-IV, має проводити реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості. Цей Закон не передбачає здійснення Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» збору, обробки, обліку матеріалів, отриманих в результаті здійснення землеустрою та оцінки земель.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», до створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно, державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель. Крім того, державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» адміністратором бази даних державного реєстру земель. Ця постанова не уповноважує Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» на здійснення збору, обробки, обліку матеріалів, отриманих в результаті здійснення землеустрою та оцінки земель.
Програма створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.1997 № 1355, не містить положень щодо необхідності збору, обробки, обліку матеріалів, отриманих в результаті здійснення землеустрою та оцінки земель Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру». Крім того, зазначена Програма фактично втратила своє значення у 2006 році (оскільки її заходи були передбачені лише по 2005 рік включно), а рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 21.11.2008 «Про виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель», що введене в дію Указом Президента України № 5/2009 від 12.01.2009, констатується, що автоматизована система ведення державного земельного кадастру в дотепер не запроваджена.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» передбачено, що структура Поземельної книги електронному вигляді, а також Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі в електронному вигляді, форма передачі відомостей територіальними органами Держкомзему операторам для внесення відомостей до неї, порядок взаємодії територіальних органів Держкомзему та операторів під час її ведення затверджуються Держкомземом. Таким чином, інформаційне наповнення електронних версій Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі має здійснюватися у порядку взаємодії територіальних органів Держкомзему та операторів без участі суб’єктів господарювання, що виконують роботи із землеустрою та землеоціночні роботи.
Крім того, зважаючи на те, що, у даний час, послугу з «Унесення (надання) відомостей до (з) бази даних Автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру» Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» надає на платній основі (в т.ч. на договірних умовах, як це передбачено пунктом 8.4 таблиці 6.1 Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, що затверджені наказом Держкомзему України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 № 97/298/124 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 579/5770), вимога пункту 1.17 ліцензійних умов фактично порушує статті 15 та 16 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III і може свідчити про антиконкурентні дії Держкомзему як органу влади – прийняття наказу, який може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, зокрема:
· пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання, що виконують роботи із землеустрою та землеоціночні роботи, до пріоритетного укладення договорів, першочергового придбання товарів у певного продавця (ДП «Центр державного земельного кадастру»);
· надання окремому суб'єкту господарювання (ДП «Центр державного земельного кадастру») пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
· дія, внаслідок якої суб'єктам господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з ДП «Центр державного земельного кадастру», що також є виконавцем робіт із землеустрою та землеоціночних робіт;
· дія, якою встановлюються не передбачені законами України обмеження самостійності підприємств щодо придбання чи реалізації товарів.
Статтею 16 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III заборонено органам влади делегувати окремі владні повноваження підприємствам, якщо це призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції. Зважаючи на те, що Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» є виконавцем робіт із землеустрою та землеоціночних робіт, надання йому повноважень щодо одержання інформації про виконані роботи від інших ліцензіатів, а, тим більше, справляти за це плату, явно порушує цю норму Закону.
Зважаючи на викладене, вимога ліцензійних умов щодо представлення ліцензіатами результатів робіт в електронному вигляді до територіальних підрозділів Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» згідно з вимогами, затвердженими Держкомземом» є неправомірною.
3. Вимога пункту 1.19 ліцензійних умов, згідно якої «назви посад та професій у штатному розписі ліцензіата (юридичної особи) мають відповідати Національному класифікатору України «Класифікатор професій» ДК 003:2005, затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 № 375», неправомірна, оскільки згідно статті 10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III до заяви про видачу ліцензії додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Переліком документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756, не передбачене подання штатного розпису ліцензіата як додатку до заяви про видачу ліцензії для виду господарської діяльності «Проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів».
Крім того, зазначена вимога явно порушує принцип адекватності регуляторної політики, що встановлений статтею 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV, адже якість робіт, що ліцензуються, залежить від кваліфікації виконавця, а не від назви його посади.
Крім того, Класифікатор професій ДК 003:2005, відповідно до пункту 1.4 цього класифікатора, не призначений для використання при ліцензуванні окремих видів господарської діяльності.
4. Вимога пункту 1.20 ліцензійних умов, згідно якої «посадові інструкції працівників усіх посад, зазначених у штатному розписі ліцензіата, повинні бути розроблені відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого керівником ліцензіата» неправомірна, оскільки згідно статті 10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III до заяви про видачу ліцензії додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Переліком документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756, не передбачене подання посадових інструкцій працівників ліцензіата як додатку до заяви про видачу ліцензії для виду господарської діяльності «Проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів».
Крім того, Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16.02.1998 № 24) не зареєстрований в Мін’юсті України, не є нормативно-правовим актом і не містить, в даний час, кваліфікаційних характеристик виконавців робіт із землеустрою та оцінки земель.
5. Вимога пункту 1.21 ліцензійних умов, згідно якої ліцензіати мають інформувати Держкомзем до 15 січня наступного за звітним року про обсяги виконаних робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, явно порушує принцип доцільності регуляторної політики, що встановлений статтею 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV, адже згідно статті 32 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV та статті 20 Закону України «Про оцінку земель», згідно яких розробники документації із землеустрою, технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звітів про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, зобов'язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою.
Пунктом 12 Положення про Державний фонд документації із землеустрою, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1553, передбачено, що облік документації із землеустрою у місцевому фонді ведеться по адміністративних районах в розрізі населених пунктів та містах обласного значення. Місцевий фонд один раз на півріччя надає регіональному фонду інформацію про наявність документації із землеустрою у місцевому фонді. Облік документації із землеустрою у регіональному фонді ведеться по Автономній Республіці Крим, областях у розрізі адміністративних районів та по мм. Києву і Севастополю. Для централізованого обліку регіональний фонд щороку надає Головному фонду інформацію про наявність документації із землеустрою у регіональному та місцевому фондах. Облік документації із землеустрою у Головному фонді та централізований облік відомостей стосовно документів Державного фонду ведеться по Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києву та Севастополю.
Таким чином, облік обсягів виконаних робіт із землеустрою та землеоціночних робіт має здійснюватися без участі суб’єктів господарювання у складі Державного фонду документації із землеустрою органами, що здійснюють його ведення. Подання додаткової звітності явно недоцільне.
6. Пункт 2.1 ліцензійних умов складений без урахування вимог чинного законодавства, зокрема, не передбачене здійснення за ліцензією на проведення робіт із землеустрою таких видів робіт:
1) розроблення документації із землеустрою щодо визначення державного кордону України (стаття 42 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV);
2) надання консалтингових послуг з питань землеустрою (стаття 41 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV);
3) розроблення планів земельно-господарського устрою територій населених пунктів (стаття 39 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 № 79 «Про затвердження Порядку складення плану земельно-господарського устрою території населеного пункту»);
4) розроблення проектів землеустрою щодо приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій (стаття 118 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III);
5) розроблення проектів землеустрою щодо використання земель затоплення у сільськогосподарському виробництві (постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 87 «Про порядок використання земель у зонах їх можливого затоплення внаслідок повеней і паводків»).
Крім того, окремі види проектних рішень зазначених у цьому пункті у дублюються у різних видах проектної документації, зокрема:
1) «розроблення проектів землеустрою щодо встановлення меж зон санітарної охорони курортів» (підпункт 21) здійснюється у складі «розроблення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій… оздоровчого… призначення (крім топографо-геодезичних та картографічних робіт)» (підпункт 4);
2) «розроблення проектів землеустрою щодо визначення розміру та режиму використання земельних ділянок смуг відведення» (підпункт 17) здійснюється у складі «розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (крім топографо-геодезичних та картографічних робіт)» (підпункт 6);
3) «розроблення проектів землеустрою щодо встановлення розміру та меж прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів» (підпункт 16) здійснюється у складі «розроблення проектів землеустрою щодо встановлення водоохоронних зон уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм» (підпункт 15).
7. Неправомірною є організаційна вимога до суб’єктів господарювання при здійсненні господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою (пункти 3.1.1 та 3.3.1) стосовно наявності на балансі ліцензіата геодезичного обладнання (високоточного або точного електронного тахеометра, іншого вимірювального приладу), адже ліцензія на проведення робіт із землеустрою не дає права на виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт, які, згідно пункту 44 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III, ліцензуються окремо від проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів. Натомість, пунктом 1.16, підпунктами 3-6, 11-13 пункту 2.1 ліцензійних умов підкреслюється, що ліцензіат, у разі виконання ним топографо-геодезичних і картографічних робіт, повинен мати ліцензію на виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт, видану Державною службою геодезії, картографії та кадастру.
Геодезичне обладнання не використовується у процесі проведення землеустрою, адже роботи із землеустрою та землеоціночні роботи мають інжинірингове спрямування (проектно-конструкторське, розрахунково-аналітичне), включають підготовку техніко-економічних обґрунтувань проектів, юридичне забезпечення, вироблення рекомендацій у сфері організації виробництва та управління землекористуванням тощо. Топографо-геодезичні та картографічні роботи за своїм змістом та створюваною продукцією відносяться до робіт вишукувального характеру, а ліцензування топографо-геодезичних і картографічних робіт здійснюється за окремими ліцензійними умовами (наказ Держкомпідприємництва та Мінекоресурсів України від 12.02.2001 № 24/43).
Таким чином, вимога пунктів 3.1.1 та 3.3.1 ліцензійних умов щодо наявності на балансі ліцензіата геодезичного обладнання фактично порушує статтю 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III і може свідчити про антиконкурентні дії Держкомзему як органу влади – прийняття наказу, який може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції, а саме:
· дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;
· дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.
8. Неправомірними є вимоги щодо «наявності у складі ліцензіата структурного підрозділу, який забезпечує проведення робіт із землеустрою» (пункт 3.1.1) та «наявності у складі ліцензіата структурного підрозділу, який забезпечує проведення землеоціночних робіт» (пункт 4.1.1), оскільки згідно статті 10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III до заяви про видачу ліцензії додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Переліком документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756, не передбачене подання відомостей про внутрішню організаційну структуру ліцензіата як додатку до заяви про видачу ліцензії для виду господарської діяльності «Проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів».
Закони України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV та «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV не встановлюють особливих вимог до внутрішньої організаційної структури суб’єктів господарювання, що виконують роботи із землеустрою та землеоціночні роботи.
Крім того, зазначена вимога явно порушує принцип доцільності регуляторної політики, що встановлений статтею 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV, адже якість робіт, що ліцензуються, не залежить від внутрішньої організаційної структури ліцензіата.
9. Неправомірними є кваліфікаційні вимоги зазначені у пунктах 3.1.2, 3.2, 3.3.2, 4.1.2, 4.2.2 ліцензійних умов, оскільки згідно статті 10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III до заяви про видачу ліцензії додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Переліком документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756, не передбачене подання документів про вищу освіту працівників ліцензіата, їх стаж роботи як додатку до заяви про видачу ліцензії для виду господарської діяльності «Проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів», крім кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок (у разі отримання ліцензії для проведення землеоціночних робіт). При чому постанова Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 № 756 передбачає подання лише одного кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, а не двох і більше свідоцтв.
Відомості про вищу освіту та підвищення кваліфікації працівників ліцензіата у жодному разі не належать до «відомостей про наявність матеріально-технічної бази, необхідної для провадження відповідного виду господарської діяльності», адже поняттям «матеріально-технічна база» описуються основні фонди та оборотні активи, що перебувають на балансі суб’єкта господарювання, але не кадрове забезпечення, штатний розпис або внутрішня організаційна структура.
Затверджені кваліфікаційні вимоги грубо порушують не лише Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III, але й вимоги статті 7 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV, згідно якої оцінювачами з експертної грошової оцінки земельних ділянок можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок відповідно до вимог цього Закону та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III.
Жодних додаткових вимог щодо: наявності в оцінювача диплома про закінчення вищого навчального закладу за спеціальностями «землевпорядкування» або «землевпорядкування та кадастр» за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, магістр та стажу роботи за спеціальністю не менше ніж три роки; дворічного досвіду практичної діяльності з експертної грошової оцінки земельних ділянок, наявності у суб’єкті господарювання двох оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок (в т.ч. за трудовою угодою у фізичної особи – підприємця) тощо, законодавство (закони України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV та «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III) не містить. Таким чином, затверджені кваліфікаційні вимоги позбавляють оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, які одержали згідно законодавства кваліфікаційне свідоцтво, права на працю, що гарантоване статтею 43 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.
Введення подібних кваліфікаційних вимог щодо працівників суб’єктів господарювання слід також розглядати як порушення Держкомземом статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III та вчинення ним антиконкурентних дій шляхом прийняття наказу, що забороняє або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів.
10. Неправомірною і надмірною є організаційна вимога до суб'єктів господарювання при здійсненні господарської діяльності щодо проведення землеоціночних робіт «надавати дані (витяг зі звіту) про результати експертної грошової оцінки земельних ділянок до територіального органу земельних ресурсів за місцем її проведення у триденний строк після підписання акта виконаних робіт», яка явно порушує принцип доцільності регуляторної політики, що встановлений статтею 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV, адже згідно статті 20 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV розробники звітів про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок зобов'язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою. При цьому, вимога додатково передавати територіальному органу земельних ресурсів у досить короткий строк витяг зі звіту, якщо передається сам звіт, явно необґрунтована і надмірна.
11. Наказ Держкомзему від 05.08.2009 № 423 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт» затверджено із порушенням статті 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III, згідно якої ліцензійні умови затверджуються спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування. Згаданий наказ від 05.08.2009 № 423 затверджено Держкомземом самостійно, що прямо порушує вимогу Закону.
Таким чином, Ліцензійні умови провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, що затверджені наказом Держкомзему від 05.08.2009 № 423, порушують вимоги чинного законодавства. Встановлення необґрунтованих, неадекватних і надмірних умов до ліцензіатів (перш за все, кваліфікаційних та організаційних) призведе до різкого скорочення кількості суб’єктів господарювання що виконують роботи із землеустрою та землеоціночні роботи без покращення якості виконання робіт, що ліцензуються.
Затверджені ліцензійні умови сприятимуть утвердженню монопольного (домінуючого) становища окремих суб’єктів господарювання на територіально виражених ринках, а також підтримання та посилення цього становища. Це істотно обмежить економічну конкуренцію, зникне змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі втратять можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремі суб'єкти господарювання зможуть визначати умови виконання робіт із землеустрою та землеоціночних робіт на ринку.
Якість робіт, що ліцензуються, має підтримуватися не надмірно жорсткими ліцензійними умовами, що за формальними ознаками обмежують коло ліцензіатів, а завдяки створенню Держкомземом державних стандартів, норм і правил виконання робіт із землеустрою та оцінки земель, які б регламентували склад і зміст відповідної документації.

База ділянок

Пошук

ПОСЛУГИ ДЛЯ КОМПАНІЙ